Історія школи
Сторінки історії Жданівського ліцею Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області
Дніпропетровщина – це наш рідний край, де ми живемо, працюємо, де живуть наші рідні, близькі, товариші. Наш Магдалинівський район розташований на півночі області, має свою історію. На магдалинівщині зараз працює 30 шкіл, в яких навчають ся близько 4 тисяч дітей. Жданівська середня загальноосвітня школа-одна з них, має свою давню історію .
В 1861 році пан Жданов побудував церкву на честь" Святої Трійці", в 1871 році біля церкви була побудована парафіяльна школа. Строк навчання у ній був 3 роки, у школі навчалися лише хлопчики. Вчили дітей піп Стефан і дяк Русанович.
У 1914 році була збудована земська 4-річна школа, у якій дітей навчали "світські" вчителі. Невблаганний час, різні випадковості зробили своє діло, і будови, де в 1914 році Земство відкрило школу, на жаль, сьогодні не існує. Розібрали і вивезли на початку 80-тих після пожежі.
Після Жовтневої революції аж до 1930 року директором стає Богуславський Сергій Маркович. У 1930 році його заарештували як ворога народу за членство в партії СВУ. В той же буремний час починала свою педагогічну діяльність вчителька Стародубцева Антоніна Овсіївна. Працювала з початку 30-тих років по 1951 рік. І зараз 70-десяти та 80-десяти річні дідусі та бабусі з теплотою згадують це імя. Навчала вона в початкових класах і майбутніх педагогів, які згодом працювали все життя у Жданівській школі. Це Приходько Василь Трохимович, Приходько Зоя Михайлівна, Ковальов Ілля Федосійович, Ковальова Тетяна Михайлівна, Гавриш Віра Панасівна. А крім них – ой, ой, як багато! Серед її учнів і наш поет, на жаль, уже покійний, Прокопенко Гаврило Никифорович.
З 1930 по 1934 рік на пост директора школи заступає Лебідь Іван Тихонович, уродженець села Гупалівки. При ньому у 1930 році школа із 4-річної стає семерічною. А до цього часу діти, які хотіли одержати семерічну освіту могли навчатися аж у Магдалинівці. При Івану Тихоновичу був організований струнний оркестр, який дивував музикою своє село і сусідні, виступав на олімпіадах у районі. До речі, і Приходько Зоя Михайлівна, і Ковальов Ілля Федосійович були учасниками цього оркестру і до старості не полишали грати на струнних інструментах.В 1930 році школа була реорганізована в школу колгоспної молоді, яка в 1933 році дала перший випуск. У 1934 -1937 роках директор Ємець Петро Ілларіонович. В 1938 році Жданівська неповна середня школа була реорганізована в середню школу, яка в 1941 році дала перший випуск. Середню школу тоді закінчили 23 випускника.
У 1937-1939 роках –Виноградов Василь Карпович. З1939 по 1941 рік директор Крючков В. І. Перед самою війною директором став Гуща Максим Семенович. Пропрацювавши декілька місяців, він пішов на фронт. З момента визволення села від фашистських загарбників, яке відбулося 23 вересня 1943 року, з жовтня 1943 року директор Ковальова Тетяна Михайлівна, в подальшому вчитель фізики і математики, Відмінник народної освіти. Після визволення Радянський Уряд видав указ про початок учбового року з 5 жовтня. Але ж фашисти, відступаючи, спалили село. Шкільні будівлі частково або повністю зруйновані. Вчителі, учні, серед яких було багато переростків, вийшли на відбудову шкільних приміщень. Не було ні лав, ні столів, ні паперу, ні олівців, ні чорнила – нічого! Вчителі, директор, голова сільської ради звернулися до односельців з проханням принести з дому хто що може. Всі відгукнулися на заклик, позносили лави, столи. Обгорівши пера, чорнильниці – хто що зміг. Старші учні працювали на відбудові. Школа почала працювати 5 жовтня.
В 1861 році пан Жданов побудував церкву на честь" Святої Трійці", в 1871 році біля церкви була побудована парафіяльна школа. Строк навчання у ній був 3 роки, у школі навчалися лише хлопчики. Вчили дітей піп Стефан і дяк Русанович.
У 1914 році була збудована земська 4-річна школа, у якій дітей навчали "світські" вчителі. Невблаганний час, різні випадковості зробили своє діло, і будови, де в 1914 році Земство відкрило школу, на жаль, сьогодні не існує. Розібрали і вивезли на початку 80-тих після пожежі.
Після Жовтневої революції аж до 1930 року директором стає Богуславський Сергій Маркович. У 1930 році його заарештували як ворога народу за членство в партії СВУ. В той же буремний час починала свою педагогічну діяльність вчителька Стародубцева Антоніна Овсіївна. Працювала з початку 30-тих років по 1951 рік. І зараз 70-десяти та 80-десяти річні дідусі та бабусі з теплотою згадують це імя. Навчала вона в початкових класах і майбутніх педагогів, які згодом працювали все життя у Жданівській школі. Це Приходько Василь Трохимович, Приходько Зоя Михайлівна, Ковальов Ілля Федосійович, Ковальова Тетяна Михайлівна, Гавриш Віра Панасівна. А крім них – ой, ой, як багато! Серед її учнів і наш поет, на жаль, уже покійний, Прокопенко Гаврило Никифорович.
З 1930 по 1934 рік на пост директора школи заступає Лебідь Іван Тихонович, уродженець села Гупалівки. При ньому у 1930 році школа із 4-річної стає семерічною. А до цього часу діти, які хотіли одержати семерічну освіту могли навчатися аж у Магдалинівці. При Івану Тихоновичу був організований струнний оркестр, який дивував музикою своє село і сусідні, виступав на олімпіадах у районі. До речі, і Приходько Зоя Михайлівна, і Ковальов Ілля Федосійович були учасниками цього оркестру і до старості не полишали грати на струнних інструментах.В 1930 році школа була реорганізована в школу колгоспної молоді, яка в 1933 році дала перший випуск. У 1934 -1937 роках директор Ємець Петро Ілларіонович. В 1938 році Жданівська неповна середня школа була реорганізована в середню школу, яка в 1941 році дала перший випуск. Середню школу тоді закінчили 23 випускника.
У 1937-1939 роках –Виноградов Василь Карпович. З1939 по 1941 рік директор Крючков В. І. Перед самою війною директором став Гуща Максим Семенович. Пропрацювавши декілька місяців, він пішов на фронт. З момента визволення села від фашистських загарбників, яке відбулося 23 вересня 1943 року, з жовтня 1943 року директор Ковальова Тетяна Михайлівна, в подальшому вчитель фізики і математики, Відмінник народної освіти. Після визволення Радянський Уряд видав указ про початок учбового року з 5 жовтня. Але ж фашисти, відступаючи, спалили село. Шкільні будівлі частково або повністю зруйновані. Вчителі, учні, серед яких було багато переростків, вийшли на відбудову шкільних приміщень. Не було ні лав, ні столів, ні паперу, ні олівців, ні чорнила – нічого! Вчителі, директор, голова сільської ради звернулися до односельців з проханням принести з дому хто що може. Всі відгукнулися на заклик, позносили лави, столи. Обгорівши пера, чорнильниці – хто що зміг. Старші учні працювали на відбудові. Школа почала працювати 5 жовтня.
З лютого 1944 по 1945 рік директор Пархоменко Галина Гнатівна, вчитель хімії, все життя працювала на педагогічній ниві. Відгриміла війна. Почали повертатися її герої. Вернувся Гуща Максим Семенович і знову директорує до 1950-го року. При ньому здійснюється капітальний ремонт школи. 1946 році демобілізувались Приходько Василь Трохимович, Ковальов Ілля Федосійович. В ті роки вони викладають у початкових класах, Василь Трохимович згодом викладає фізкультуру. Через кілька років вступає до Харківського державного університету на географічний факультет. Його переводять на посаду вчителя географії. А Ілля Федосійович, в минулому агроном, згодом кадровий офіцер, починає викладати біологію, трудове навчання по класу « Трактор», керує виробничою бригадою, яка в 50-60-х роках виборювала почесні грамоти Міністерства освіти СРСР, здобувала перші місця на Всесоюзній виставці народного господарства у Москві і не раз нагороджувалась цінними подарунками. З 1972 року і аж до 1990 Ілля Федосійович вчитель початкової військової підготовки.
В 1950-му році школа знову середня як і до війни. Тепер директор Гончарова Марія Максимівна. Певний проміжок часу в 50-тих директором школи був Ляпара Олексій Федорович. А після нього знову Гончарова М.М. Педколектив тих героїчних років– ось він: Стародубцева Антоніна Овсіївна – викладач рос. мови, Новіков Михайло Васильович –вч. рос мови, Крючкова Надія Гнатівна – вч. укр. мови,Гавриш Віра Панасівна – вч. укр. мови, Супрун Григорій Сидорович – вч. історії, Супрун Наталя Михайлівна – вч. поч. кл., Стеблюк Віра Корніївна, Стародубцева Лідія Іванівна, Приходько Зоя Михайлівна – вчтелькипоч.кл., Приходько Василь Трохимович –вч. географії, Ковальов Ілля Федосійович – вч. біології, керівник виробничої бригади, Ковальова Тетяна Михайлівна – вч. математики та фізики, Герасимчук Андрій Савич –вч. німецької мови, Пархоменко Галина Гнатівна – вч. хімії, Родік Лариса Іванівна – піонервожата,вч. співів та малювання, Ляпара Олексій Федорович , Москаленко Василь Григорович, Китриш Іван Степанович. Приміщення школи в другій половині 50-тих вже не може вмістити всіх учнів. Діти навчаються в пристосованих приміщеннях, у дві зміни, при світлі гасових ламп.
У 1958 році директором стає Толошний Михайло Маркович. Починають будувати нове приміщення. Поряд з будівельниками працювали вчителі і старші учні. Там у 80-тих роках було СПТу, а зараз, на жаль, воно в занедбаному, напівзруйнованому стані. У цій школі стіни були побілені. І тому її називали Біла школа. Поряд були побудовані їдальня і майстерня в одному приміщенні.
В середині 50-тих в педколектив вливаються молоді кадри – Шмогун (Чуйко) Валентина Миколаївна, Козятник(Олійник) Марія Іванівна, Ящук (Халявка) Євгенія Калинівна, Хатнюк(Чорна) Аза Максимівна, Притула Надія Григорівна, Савченко ( Москвич) Лариса Олександрівна, подружжя Світанюк Володимир Іванович та Алла Сергіївна, Маркевич Ніна Федосіївна, Пастушенко Сара Семенівна, Татарко Галина Миколаївна, Жмур Олександр Миколайович. Тараненко надія Андріївна. Деякі з цих вчителів працювали рік-два і виїжджали. А деякі залишалися на все життя.
З 1960 року директором стає Приходько Василь Трохимович. Школа живе своїм життям. Пропускаючи через свої стіни покоління за поколінням. В середині 60-десятих добудовується ще одне крило до Білої школи. В 1968 на посаду піонервожатої прибуває Баглик (Дуфала) Галина Петрівна і аж до 2004 року вона беззмінно веде за собою дитячу піонерську організацію. В цьому ж році розпочинає свою роботу в школі Тонконог Валентина Сергіївна, яка, проробивши рік, виїхала, а потім, у 1981 році знову прибуває в школу на посаду вчителя російської мови та літератури і продовжує працювати по цей день. У 1969 році почала працювати Самборська Олександра Данилівна, вчителька російської мови та літератури. В 1970 році в педколектив вливаються випускники нашої школи, діти Жданівських вчителів вчитель математики і співів Ковальова Зінаїда Григорівна та вчитель фізики Ковальов Володимир Ілліч, який згодом, у 1978 році стає директором школи замість Приходька Василя Трохимовича, що вийшов на пенсію. Зіна Григорівна працює в школі вчителем математики, співів, згодом ще й вчителем естетики та домоводства, керує хоровим колективом. У 1994 році виходить на пенсію за вислугою років. Володимир Ілліч викладає фізику, астрономію. У 1995 році іде з життя. В 70-тих роках педколектив поступово молодшає. Молоді вчителі, відпрацювавши 2-3 роки, виїжджають, але основний кістяк колективу залишається. Так склалося і життя у випускниці Нікопольського педучилища Яковенко (Крячун) Тетяни Іванівни , яка закінчивши згодом історичний факультет ДДУ, викладає і зараз у Жданівській ЗОШ історію та правознавство, вчитель вищої категорії. З 1978 року працює у школі вчитель української мови та літератури Крячун Олександр Васильович. З 1995 по 2017 рік Олександр Васильович - директор закладу. З вересня 2017 року обов'язки директора школи почала виконувати Шаповал Уляна Степанівна.
В 1950-му році школа знову середня як і до війни. Тепер директор Гончарова Марія Максимівна. Певний проміжок часу в 50-тих директором школи був Ляпара Олексій Федорович. А після нього знову Гончарова М.М. Педколектив тих героїчних років– ось він: Стародубцева Антоніна Овсіївна – викладач рос. мови, Новіков Михайло Васильович –вч. рос мови, Крючкова Надія Гнатівна – вч. укр. мови,Гавриш Віра Панасівна – вч. укр. мови, Супрун Григорій Сидорович – вч. історії, Супрун Наталя Михайлівна – вч. поч. кл., Стеблюк Віра Корніївна, Стародубцева Лідія Іванівна, Приходько Зоя Михайлівна – вчтелькипоч.кл., Приходько Василь Трохимович –вч. географії, Ковальов Ілля Федосійович – вч. біології, керівник виробничої бригади, Ковальова Тетяна Михайлівна – вч. математики та фізики, Герасимчук Андрій Савич –вч. німецької мови, Пархоменко Галина Гнатівна – вч. хімії, Родік Лариса Іванівна – піонервожата,вч. співів та малювання, Ляпара Олексій Федорович , Москаленко Василь Григорович, Китриш Іван Степанович. Приміщення школи в другій половині 50-тих вже не може вмістити всіх учнів. Діти навчаються в пристосованих приміщеннях, у дві зміни, при світлі гасових ламп.
У 1958 році директором стає Толошний Михайло Маркович. Починають будувати нове приміщення. Поряд з будівельниками працювали вчителі і старші учні. Там у 80-тих роках було СПТу, а зараз, на жаль, воно в занедбаному, напівзруйнованому стані. У цій школі стіни були побілені. І тому її називали Біла школа. Поряд були побудовані їдальня і майстерня в одному приміщенні.
В середині 50-тих в педколектив вливаються молоді кадри – Шмогун (Чуйко) Валентина Миколаївна, Козятник(Олійник) Марія Іванівна, Ящук (Халявка) Євгенія Калинівна, Хатнюк(Чорна) Аза Максимівна, Притула Надія Григорівна, Савченко ( Москвич) Лариса Олександрівна, подружжя Світанюк Володимир Іванович та Алла Сергіївна, Маркевич Ніна Федосіївна, Пастушенко Сара Семенівна, Татарко Галина Миколаївна, Жмур Олександр Миколайович. Тараненко надія Андріївна. Деякі з цих вчителів працювали рік-два і виїжджали. А деякі залишалися на все життя.З 1960 року директором стає Приходько Василь Трохимович. Школа живе своїм життям. Пропускаючи через свої стіни покоління за поколінням. В середині 60-десятих добудовується ще одне крило до Білої школи. В 1968 на посаду піонервожатої прибуває Баглик (Дуфала) Галина Петрівна і аж до 2004 року вона беззмінно веде за собою дитячу піонерську організацію. В цьому ж році розпочинає свою роботу в школі Тонконог Валентина Сергіївна, яка, проробивши рік, виїхала, а потім, у 1981 році знову прибуває в школу на посаду вчителя російської мови та літератури і продовжує працювати по цей день. У 1969 році почала працювати Самборська Олександра Данилівна, вчителька російської мови та літератури. В 1970 році в педколектив вливаються випускники нашої школи, діти Жданівських вчителів вчитель математики і співів Ковальова Зінаїда Григорівна та вчитель фізики Ковальов Володимир Ілліч, який згодом, у 1978 році стає директором школи замість Приходька Василя Трохимовича, що вийшов на пенсію. Зіна Григорівна працює в школі вчителем математики, співів, згодом ще й вчителем естетики та домоводства, керує хоровим колективом. У 1994 році виходить на пенсію за вислугою років. Володимир Ілліч викладає фізику, астрономію. У 1995 році іде з життя. В 70-тих роках педколектив поступово молодшає. Молоді вчителі, відпрацювавши 2-3 роки, виїжджають, але основний кістяк колективу залишається. Так склалося і життя у випускниці Нікопольського педучилища Яковенко (Крячун) Тетяни Іванівни , яка закінчивши згодом історичний факультет ДДУ, викладає і зараз у Жданівській ЗОШ історію та правознавство, вчитель вищої категорії. З 1978 року працює у школі вчитель української мови та літератури Крячун Олександр Васильович. З 1995 по 2017 рік Олександр Васильович - директор закладу. З вересня 2017 року обов'язки директора школи почала виконувати Шаповал Уляна Степанівна.
У 1971-72 роках розпочинається будівництво двох нових приміщень школи. 
Одне для початкових класів, на 4 класні кімнати. Друге – для 4-10-х класів. Двоповерховий будинок на 10 класних кімнат, 2 пристосованих кабінети – фізики та хімії, з бібліотекою, спортзалом, їдальнею, пристосованою під актовий зал. Є учительська, кабінети завуча і директора, різні підсобні кімнати. Школа для початкових класів відкрилася восени 1972 року. Велике двоповерхове приміщення для старших класів відкрилося 1 вересня 1973 року. Відтепер початкові класи навчаються у новій «малій» школі, 4-10 класи у новій «великій». В школі у 1976 році впроваджується кабінетна система. В цьому ж році Ковальова Тетяна Михайлівна іде на пенсію, а її однокласниця Гавриш Віра Панасівна продовжує педагогічну діяльність до 1983 року. У 80-тих роках у школі починають працювати багато вчителів – випускників школи, які після закінчення навчальних закладів приїхали додому, у своє рідне село. Це Чорна (Свиридченко ) Тетяна Миколаївна, Грицюк Микола Васильович, Гордієнко (Шаповал) Олена Євгеніївна, Гладкова (Башмакова) Ольга Григорівна,Ковальова (Зозуля) Олена Володимирівна, Голубенко Володимир Юрійович, Удовик ( Байбуз) Людмила Станіславівна, Шаповал (Самокиш) Світлана Василівна, Голубенко Віталій Володимирович, Лепетуха (Удовиченко) Світлана Максимівна, Козурман Валентина Іванівна.
Одне для початкових класів, на 4 класні кімнати. Друге – для 4-10-х класів. Двоповерховий будинок на 10 класних кімнат, 2 пристосованих кабінети – фізики та хімії, з бібліотекою, спортзалом, їдальнею, пристосованою під актовий зал. Є учительська, кабінети завуча і директора, різні підсобні кімнати. Школа для початкових класів відкрилася восени 1972 року. Велике двоповерхове приміщення для старших класів відкрилося 1 вересня 1973 року. Відтепер початкові класи навчаються у новій «малій» школі, 4-10 класи у новій «великій». В школі у 1976 році впроваджується кабінетна система. В цьому ж році Ковальова Тетяна Михайлівна іде на пенсію, а її однокласниця Гавриш Віра Панасівна продовжує педагогічну діяльність до 1983 року. У 80-тих роках у школі починають працювати багато вчителів – випускників школи, які після закінчення навчальних закладів приїхали додому, у своє рідне село. Це Чорна (Свиридченко ) Тетяна Миколаївна, Грицюк Микола Васильович, Гордієнко (Шаповал) Олена Євгеніївна, Гладкова (Башмакова) Ольга Григорівна,Ковальова (Зозуля) Олена Володимирівна, Голубенко Володимир Юрійович, Удовик ( Байбуз) Людмила Станіславівна, Шаповал (Самокиш) Світлана Василівна, Голубенко Віталій Володимирович, Лепетуха (Удовиченко) Світлана Максимівна, Козурман Валентина Іванівна. На сьогоднішній день у школі 17 педагогів. Виконуюча обов'язки директора школи Шаповал Уляна Степанівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Удовиченко Світлана Максимівна, заступник директора з виховної роботи Бублич Зінаїда Василівна , вчителі математики та інформатики Самокиш Світлана Василівна та Анастасія Олегівна,вчителі української мови Байбуз Людмила Станіславівна та Крячун Олександр Васильович, вчитель світової літератури Огородник Любов Василівна, вчитель історії Крячун Тетяна Іванівна, вчитель іноземної мови Свистун Наталя Олександрівна, вчителі початкових класів Бублич Зіна Василівна, Староконь Любов Степанівна, Башмакова Ольга Григорівна, Даньо Ніна Василівна, вчитель хімії та біології Грицюк Микола Васильович, вчителі фізкультури Голубенко Володимир Юрійович та Віталій Володимирович, педагог-організатор Федорко Валентина Леонідівна. У школі навчається 127 учні. А от 25 років тому було 300 учнів. За роки існування навчального закладу вибороли звання « Відмінник народної освіти» вчителі Ковальова Тетяна Михайлівна, Приходько Василь Трохимович, Ковальова Зінаїда Григорівна, Тонконог Валентина Сергіївна, Крячун Тетяна Іванівна. Звання «Вчитель-методист» мають Шаповал Уляна Степанівна, Удовиченко світлана Максимівна, Крячун Тетяна Іванівна, Крячун Олександр Васильович, Самокиш Світлана Василівна.
Починаючи з післявоєнних років і до нашого часу у школі було більше тридцяти медалістів. Сьогодні в Жданівській ЗОШ інтенсивно іде процес становлення нової системи освіти та виховання, зорієнтований на розвиток вітчизняного духовного та інтелектуального потенціалу. Час летить… Так само. Як і в 70-ті роки, біля школи шумлять тополі. Коло місця, де стояв перший будинок Земської чотирирічки, так само, як і 50 років тому шумить бузок. І слухаючи цей шум кожен випускник нашої школи згадує своє дитинство, своїх вчителів, свої найрадісніші дні дитинства та юності.
Починаючи з післявоєнних років і до нашого часу у школі було більше тридцяти медалістів. Сьогодні в Жданівській ЗОШ інтенсивно іде процес становлення нової системи освіти та виховання, зорієнтований на розвиток вітчизняного духовного та інтелектуального потенціалу. Час летить… Так само. Як і в 70-ті роки, біля школи шумлять тополі. Коло місця, де стояв перший будинок Земської чотирирічки, так само, як і 50 років тому шумить бузок. І слухаючи цей шум кожен випускник нашої школи згадує своє дитинство, своїх вчителів, свої найрадісніші дні дитинства та юності.
