І етап. Визначення мети і завдань проекту.

залучення молодого покоління до дослідження місцевої історії по сторінках минулого Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.;

•  активізація учнівської молоді до пошукової роботи військово-патріотичної тематики;
•  ІІ етап. Планування проекту:
  •  розподіл завдань (обов'язків) між членами пошукового загону, поділ на групи і отримання завдань:
  1.  дослідники – опрацьовують документи воєнного  періоду;
  2.  літературні коментарізбір інформації;
  3.  

Результати:

•  Оформлення звіту

​ Пригадаймо тривожні дороги. 

Все здолати у битві за мир!

   Я мешкаю в невеликому степовому селі Жданівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, навчаюся в 10 класі Жданівської середньої загальноосвітньої школи. В нашій школі діє краєзнавчий музей. Там зібрано і експонується чимало матеріалів з історії нашого краю періоду Великої Вітчизняної війни. Відвідуючи  музей, я часто задумуюся над тим, чому саме на долю мого рідного українського народу випали такі тяжкі страждання долі.

будут говорить о великом времени и безымянных героях творящих историю. Я хотел бы, чтобы знали все, что не было безымянных героев, что были люди, которые имели свое имя, свой облик, свои чаяния и надежды. Пусть погибшие в боях всегда будут близки нам, как друзья, как родные».

Все далі і далі відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни, але ніколи не згасне пам’ять про всіх тих, хто не вагаючись віддав своє життя в ім’я свободи. У наших серцях ніколи не згасне пам’ять про людей близьких і зовсім невідомих – тих, хто боронив свій отчий край.

Вступ. Суспільна значимість роботи.

•  Визволення села Жданівка від фашистів.
•  Славні земляки 36-ї гвардійської стрілецької дивізії;
•  V.      Список використаної літератури.

  Визволення села Жданівка від фашистів.

   

     Німці перед відступом не тільки позабирали всю молодь до Німеччини на примусові роботи, але й спалили все село. Хати горіли одна за одною. Згоріла і будівля школи. Уціліли лише ті хати, як говорять свідки, у кутках яких висіли ікони.

  орденів Суворова і Кутузова ІІ ст. стрілецької  дивізії (десантників)

   

  Штаб корпусу та підрозділи корпусу були розміщені в селищі заводу «Краснный Октябрь», в селах Храпки, Лук’янцево, Коритово, Бельково, Лисицино, Свободка, Бехторого, Федоровского та В період з січня по серпень 1942 року корпус завершив формування, отримав усі види озброєння, спорядження, обмундирування і виконував програму бойової та політичної підготовки особистого складу.

  Командування з’єднання надавало району велику допомогу в переведенні господарства на військовий стан, в проведенні сільськогосподарських робіт. Партійно-політичні робітники частин і корпусів проводили за дорученням райкому партії та політвідділу велику політичну роботу серед населення району. На підприємствах  і в колгоспах часто виступала бригадна солдатська самодіяльність.

  Із серпня 1942 року за звільнення міста Верхньодніпровська дивізії було присвоєна назва «Верхньодніпровська». У березні 1944 р. вона була нагороджена орденом Червоного  Прапора, а у квітні того ж року за звільнення міста Первомайська – орденом Суворова 2-го ступеня, а у квітні 1945 року за звільнення Будапешта  - орденом Кутузова 2-го ступеня. Усі полки дивізії були нагороджені орденами: 104-й полк  (кол. 20-та бригада) – орденом Червоного Прапора і йому було присвоєна назва «Ясський», 106-й полк (кол. 22 бригада) – орденом Олександра Невського. 6-й артполк – орденом Червоного Прапора і йому було присвоєна назва «Ясський». Дивізія отримала 13730 орденів та медалей. Одинадцяти воїнам було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Вісім подяк Верховного Головнокомандування Збройних Сил СРСР було оголошено особистому складу дивізії. З 12 серпня 1942 р.  по 31 грудня 1944 р. дивізією було знищено 72750 солдат і офіцерів противника, 282 танка, 459 артилерійських   гармат , 209 мінометів, 1990 кулеметів, 383 автомобіля, 15 літаків. Взято в полон 20262 солдата і офіцера. Захоплено трофеїв: 8 танків, 180 гармат, 88 мінометів, 777 кулеметів, 1643 автомобіля та багато іншої військової техніки. (додаток 3)

  У зверненні активу говорилося: «Пам’ятаючи, що наша перемога виковується і на фронті, і у тилу, що тільки об’єднані зусилля фронту і тилу гарантують перемогу, намагаючись дужче скріпити зв’язок фронту з тилом, ми просимо бійців, командирів, комісарів і політпрацівників об’єднатися і вступити з нами у соціалістичне  змагання. Ви, відстоюючи честь, свободу і незалежність нашої Батьківщини на фронті, ми – самовідданою роботою у тилу – вирішуємо загальну задачу – досягти перемогу над ворогом».

  Теплі, дружні стосунки працівників району і гвардійців поріднили їх, і не випадково солдати і офіцери називали «Киржацькою» свою 36-у гвардійську дивізію, сформовану і підготовану у Киржачі та з Киржачів пішовшу у свій славний військовий шлях на захист Батьківщини.  

  На початку Великої Вітчизняної війни полковник М.І. Денисенко був начальником штабу одного з повітряно-десантних корпусів, а в кінці березня 1942 року він прибув в Киржач і вступив у командування 9-м повітряно-десантним корпусом. У зв''я своєї Батьківщини. За великі досягнення перед державою Герой Радянського Союзу М.І.Денисенко був нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Суворова 2-го ступеня, орденом Суворова 2-го ступеня і пУ складі 36-ї гвардійської стрілецької дивізії воювали і жителі с. Жданівки – Притула Д.С., Перепелкін В.М., Набивач В.Д. і Ковальов І.Ф.

  язок з ветеранами 36-ї гвардійської стрілецької дивізії. Розпочалося листування.

  язати листування з Ковалевським Станіславом Вікторовичем, який проживав у м. Вітебську. (Додаток 6,10)

  Додаток  7.

  Генерал – майор Сержант Червоноармієць 1943 р.Кулик Григорій Карпович. стр. полку. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня Старший сержант 65-го гв За бої в Угорщині.

•  ,1922 р.н. автоматник стр. роти 1943 р.Рум'янцев Іван ВасильовичСеменов Андрій Данилович За бої на Дніпрі.
•  1923 р.н. Командир взводу управління 20  грудня За бої на Дніпрі.
•  1924 р.н. Автоматник стр. роти 104-го 20 грудня  
•  1904 р.н. Командир 20 грудня 1943 р.Солдати з поля Слави

  За український рідний край, колишній командир стрілецької роти 104-го гвардійського  полку. Нагороджений: Орденом Червоного Прапора, Орденом Вітчизняної війни, Орденом Червоної Зірки і медалями. Приймав участь у визволенні села Жданівка

  Аміров Камір Валієвіч, була медсестрою 36-ї гвардійської стрілецької дивізії. Нагороджена медалями: “За бойові  Потапов Віктор  Андрійович, колишній командир артдивізіону. Нагороджений: 2 Орденами Червоного Прапора, Орденом Вітчизняної війни і Червоної Зірки, і багатьма медалями. (Додаток 16,17)

  Костенко Іван Акимович, командир знаряддя 106-го полку. Нагороджений: Орденом Червоної Зірки і медалями.

  Бугрезов Павло Іванович, син 106-го  полка. Має урядові нагороди.

  

     Герой Радянського Союзу гвардії генерал-майор Михайло Іванович Денисенко народився 24 липня 1899 року на Україні в бідній селянській родині села Ольшана Недригайлівського району Сумської області.

  язку з переформуванням корпусу у 36-ту гвардійську стрілецьку дивізію Денисенко був 6 серпня 1942 року призначений її командиром і командував нею до 23 грудня 1943 року. 27 листопада 1942 року, коли дивізія воювала під Сталінградом, М.І.Денисенку за вміле керування військами було присвоєно звання генерал-майора.

  я своєї Батьківщини. За великі досягнення перед державою Герой Радянського Союзу М.І.Денисенко був нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Суворова 2-го ступеня, орденом Суворова 2-го ступеня і пГорбаченко Іван МакаровичКОВАЛЬОВ ІЛЛЯ ФЕДОСІЙОВИЧ

  Пройшов бойовий шлях з початку Великої Вітчизняної війни. Ветеран   36-ї гвардійської стрілецької дивізії.

  Нагороджений  орденами Червоної Зірки, Слави ІІІ ст.., медалями «За відвагу», «За взяття Будапешту».

   

  Пройшов бойовий шлях від Дніпра до Австрії. Був десантником. Ветеран 36-ї гвардійської стрілецької дивізії.

  Відлітають, мов журавлині ключі, роки у вічність… літа не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за Батьківщину.

  Вони Вкраїну рідну боронили

  Додаток

  Давнє горе ще й як болить,

  Не лишайте нас, ветерани!

  Додаток 30.

  Спасибі, солдати, за подвиг століть,

  І сіяти жито на мирні лани.

  А ваша зоря безсмертно сія,

  Висновки

   

  Яскравим прикладом того, як народний патріотизм народжувався і втілювався в життя, може служити участь у Великій Вітчизняній війні 36-ї гвардійської Верхньодніпровської орденів Суворова і Кутузова ІІ ст. дивізія (десантників), що показано на сторінках цієї роботи.

  Схиляємо голову низько,

  Героям шана!

  Я думаю, наші справи важливі. Наша пошуково-дослідницька робота є  тільки невеликою краплиною корисних справ. Чимало лиха доведеться пережити в роки війни моєму народові. Не всі сторінки тієї жахливої війни перегорнуті та досконало досліджені. Я думаю, що спогади всіх, з ким мені довелося спілкуватися, мають стати відомими не лише для моєї школи, мого села чи району. Буде дуже важливо, якщо про їх тяжку долю, про їх безсмертний подвиг знатиме як можна більше людей. Щоб ніколи  не стиралися з пам’яті пережиті бідування, щоб місце лишилося тільки мирним подвигам, всі ми повинні пам’ятати це. А тим політикам, яким під силу вирішувати долю мого народу, особливо важливо знати і теж пам’ятати, щоб ніколи більше моєму народові не довелося відчути лихоліття війни.    

  З 2006 року учні нашої школи стали учасниками обласного проекту «Народна пам'ять. XX століття.» Участь в ньому під керівництвом нашої вчительки історії Крячун Тетяни Іванівни надає можливість набути навичок самостійної практичної, дослідницько-пошукової роботи. І особливо така наша робота, я так вважаю, теж допомагає всім, хто цього потребує. Чому? А тому, що літнім людям в наш час так не вистачає іноді просто людської уваги, спілкування, можливості відчувати свою значущість і небайдужість молоді до них, до їх проблем, до їх минулого. Ми відвідуємо вдома літніх людей, наших односельчан, записуємо їх спогади, побажання. Опрацьовуємо зібрані матеріали, поповнює потім ними за потребами експозиції музею, використовуємо зібрані відомості для проведення шкільних заходів, на уроках історії, літератури. Часто запрошуємо в школу і вдячні, коли нам відповідають згодою і приходять, щоб поділитися з нами своїм досвідом, своїми спогадами. Та часто здоров'я та роки вже не дають можливості людям похилого віку залишати власного подвір'я, а часом навіть і хати.

  Я думаю, наші справи важливі. Люди покликанні приносити користь своєму суспільству. І наша робота є тією тільки невеликою краплинкою суспільно корисних справ.

  Багато часу сьогодні відокремлює нас від Дня перемоги над фашизмом. Та і зараз без скорботи, співчуття, переживань не можемо слухати спогади постраждалих, читати про страшні роки війни.

  Світова громадськість вже давно винесла вирок фашизму. Це не має більше ніколи повторитися. Друга світова війна повинна лишатися останньою світовою війною.

  Чимало лиха довелося пережити в роки війни моєму народові. Не всі сторінки тієї жахливої війни перегорнуті та досконало досліджені. Я думаю, що спогади всіх, з ким мені довелося спілкуватися, мають стати відомими не лише для моєї школи, мого села чи району. Буде дуже важливо, якщо про їх тяжку долю, про їх безсмертний подвиг знатиме як можна більше людей. Щоб ніколи не стиралися з пам'яті пережиті бідування, щоб місце лишилося тільки мирним подвигам, всі ми повинні пам’ятати це. А тим політикам, яким під силу вирішувати долю мого народу, особливо важливо знати і теж пам’ятати, щоб ніколи більше моєму народові не довелося відчувати лихоліття війни.

   

   

  К Аміров «Від Волги до Альп» . М., 1985р.

•  Газета «Сталинградский воин» № 192., 1942 р.
•  Газета «МолодежьСпогади. Листи.