Ці слова можна сказати про  ветерана, солдата Перемоги Притулу  Дем’яна  Савича.

На війну  пішов із села Тарасо-Шевченківка, в якому народився 12 листопада 1925 року сімнадцятирічним хлопцем у вересні 1943 року, коли 36 гвардійська стрілецька дивізія визволяла  Магдалинівський район. Присягу приймав в лісах Паньківки 1 жовтня 1943 , а попереду було бойове хрещення - це форсування Дніпра  в районі  Сошеновки. Завдяки розвідці, в якій служив Дем’ян Савич, мужності і героїзму солдат 108 полку, був знищений Сошеновський гітлерівський гарнізон. З жорстокими боями пройшов рідне Придніпров’я, визволяючи Україну, Бесарабію, Польщу, Румунію.

Пам’ятає Дем’ян Савич і бої за Будапешт  19 лютого 1945 року, коли за мужність і героїзм отримав медаль ‘’За взяття Будапешта». Має наш славний земляк багато нагород і подяк, які  має вже в роки відбудови після війни, але найтривожніше розповідає про ті бої і події, за які він  отримав орден Вітчизняної війни І ступеня, медалі  ‘’ За відвагу ’’, ‘’ За перемогу над Німеччиною ‘’.

Перемогу Дем’ян Савич зустрів в Австрії, зустрівшись там з американськими та англійськими військами.  Але для нього війна ще не закінчилась ,попереду був Далекий Схід,війна з Японією,служба в армії до квітня 1949 року. Душа  кликала в рідні краї, в Тарасо - Шевченківку. Працював  бухгалтером в школі.  

З  травня 1952 року мешкає в Жданівці. Рідним для нього стало це степове село. Весь час  був на інженерних посадах в колишньому РТС, чуйний,  уважний, відповідальний. Про нього завжди з повагою згадують колеги по роботі. Тут він зустрів свою кохану дівчину Надію,з якою виростили сина Миколу.

Часто зустрічається Дем’ян Савич із юними краєзнавцями, розповідає їм про ті лихоліття, що  залишили глибокий незабутній слід в його житті. Розповідає їм  про своїх однополчан,багатьох з них вже немає на цій землі-вони вилетіли за обрій життя. Згадує про події 70-літньої давності, а найперше - про форсування Дніпра.  В переддень  свята Захисника Вітчизни прийміть наші вітання, славний визволителю.  Ми вшановуємо Вашу мужність, відвагу, вірність військові й присязі . Повертаємося  пам'яттю  і серцем до  грізних незабутніх  сторінок минулого, щоб ще раз осягнути,  кому  зобов’язані  мирним небом і щасливим життям. Низький Вам уклін, шановний ветеране, і сердечні слова вдячності. Бажаємо Вам доброго здоров'я, довгих і щасливих літ життя.

  Дякуємо, що ми війни не знали,

  Що радував нас сонця мирний світ.

  За щастя на землі Ви ризикували…

  Дай бог Вам, ветеране, довгих літ!